В його очах відбилась Україна,
Ота яку з дитинства пам’ятаю.
Поля безмежні, мова солов’їна,
І пахощі квітневого розмаю.
Дніпро величне, небо загадкове,
Посмішки щирі, мамині долоні,
В яких сховалось сонечко ранкове.
Кохані губи ніжні і солоні.
Говорять очі, то душа людини,
Його ж душа, до України лине.
До кожної окремої
зернини,
З якої згодом
виросте єдине.
Илюстрация: Кэти Хэйр (Kathy Hare)
